Біткоїн: найкраща риса, вона ж смертельно небезпечна вада

Криптовалюта залежить від незіпсутості блокового ланцюга. Та цензори з Китаю, ФБР чи потужні корпорації здатні розбити його на друзки й згладити зі світу.

Wired

9 березня 2021 р.

Дослідники вбезпечення нещодавно викрили бот-мережу з новітніми знаряддями оборони від винищення. Вважається, ніби компетентні органі можуть знешкодити бот-мережу, якщо захоплять її командно-керівний сервер. Адже якщо командам немає звідки надходити, то й від бот-мережі ніякого толку. Та з роками проектувальники бот-мереж таки винайшли способи ускладнити контратаки. Мережа Akamai, що публікує матеріали на подібні теми, повідомляє про нову методу: бот-мережа, що визискує книгу реєстрації блокового ланцюга («блокчейну») біткоїну. Оператори бот-мережі почуваються безпечно, бо цей ланцюг блоків, доступний з усіх усюд, навряд чи зважаться чіпати.

Найкраще не заглиблюватися в математичний апарат блокового ланцюга, а висвітити лише одну засадничу рису, щоб утямити, в яку рахубу це може вилитися. Блоковий ланцюг — такий собі «розподілена книга реєстрації»: вона містить записи про всі операції від самого початку. Щоб скористатися, треба мати доступ і посилатися на її примірник. А що, як хтось впише у блоковий ланцюг щось нелегальне? Або кожен має примірник блокового ланцюга, або його вбезпечення губиться.

Слід чесно зазначити, що далеко не кожен, хто користується блоковим ланцюгом, має примірник усієї книги реєстрації. Чимало людей купують криптовалюту на кшталт біткоїну чи етереуму й не завдають собі клопоту перевіряти купівлю. Ба навіть не тримають криптовалюту самі, натомість передовіряють біржі робити операції й тримати «коїни». Тим не менше, щоб система була вбезпечена, якісь люди мають стало перевіряти історію блокового ланцюга в книзі реєстрації. Бо як цього не робити, сфальшувати коїни буде завиграшки. Отак воно діє.

Кілька років тому почало впадати в око, що в блоковому ланцюгу біткоїна з’явилися сторонні фрагменти. Цифрові зображення, зокрема, портрет Нельсона Мандели. Логотип біткоїна, навіть стаття легендарного Сатосі Накамото, де він його вперше описав. Не бракує реклами, є й кілька молитов. Нарешті, незаконна порнографія та поцуплені кимось таємні документи. І все це туди запхали безіменні користувачі біткоїну. Утім, донедавна це все ніяк не загрожувало можновладцям і босам корпорацій. Щойно хтось внесе щось у книгу реєстрації блокового ланцюга, воно стає святе й недоторканне.  Коли щось вилучити, утворюється розгалуження, т.зв. «форк», блокового ланцюга, через це біткоїн дробиться на кілька криптовалют (і стільки ж блокових ланцюгів), що далі вже співіснують. Розгалуження траплялися — рідко в цілому й точно жодного разу через правовий примус. Ну, а численні розгалуження просто зведуть нанівець питому рису біткоїну — тривкість (гаразд, майже тривкість).

Проектувальники бот-мережі розвинули цю ідею, щоб створити засоби координації, які неможливо заблокувати. От тільки наслідки з цього набагато масштабніші. Уявіть, що хтось використовує цю ідею, щоб обминути державну цензуру. Здебільшого генерація криптовалют, т.зв. «майнінг», відбувається в Китаї. А що, як укинути до блокового ланцюга тексти забороненої китайською цензурою секти Фалунь-ґун?

Що, як вписати політичну промову з тих, які повсякдень глушить цензура в Сингапурі? Чи вкласти диснеївський мультфільм, захищений авторським правом?

У більшості загальнодоступних блокових ланцюгів, як у того ж біткоїна, немає централізованого довіреного керівництва. Будь-хто в світі може здійснювати операції й бути майнером. Геть усі рівні, аби була техніка й не забракло електрики на криптографічні розрахунки.

Ця загальнодоступність — водночас і вразливість, бо відчиняє двері асиметричним загрозам і плюгавим торбохватам. Будь-хто може вписати інформацію в єдиний і неділимий блоковий ланцюг біткоїну. Авжеж, отак воно діє.

За останні три десятиріччя світ оцінив потугу загальдоступних мереж: блокових ланцюгів, соціальних мереж, та й Інтернету як такого. Їх міць у тому, що цінність тут визначає не кількість користувачів, а кількість можливих зв’язків між користувачами. Закон Меткалфа твердить: цінність мережі пропорційна не кількості, а квадратові кількості користувачів. Поки що всі загальнодоступні мережі йому відповідали.

У міру розвитку біткоїна його ціна злетіла до небес, хоча й досі ніхто не знає точно, навіщо він потрібен. Простір блокових ланцюгів, де немає жодних передумов входу, обернувся на Дикий Захід новаторства — й беззаконня. Нині чимало визначних поплічників біткоїну переконують, що він має стати глобальною, всесвітньою валютою. Коли так, то асиметричні загрози на кшталт вкиду нелегальних даних, перетворюються на глобальну проблему.

Ідеологія біткоїну простежується до найперших днів загальнодоступного Інтернету. Як проголосив Джон Перрі Барлоу 1966 року в Делкларації незалежності кіберпростору, тут діє й діятиме етична засада інформаційно-технічних свіжаків: програмний код незрадливий, на відміну від інституцій. Інформація призначена бути вільною. Ніхто не має права — і мусить не мати й можливості — її обмежувати.

Але ж інформація десь та має зберігатися. Програмний код пишуть люди, зберігається він на комп’ютерах, розташованих у країнах і приналежних до іституцій і спільнот, створених нами. Довіряти інформації — значить довіряти її ланцюгові схоронності й суспільному середовищу, з якого вона походить. Ані програмний код, ані інформація не байдужі до цінностей, ба навіть не вільні від людських супутних чинників.

Нині від гасел Барлоу лишилася бліда тінь: доступ людей до інформації обмежують у кожному суспільстві. Подекуди через неприховану цензуру — так у Китаї обмежують інформацію про Тайвань, танки на майдані Тяньаньмень та утиск уйгурів. Подекуди через цивільне законодавство, впроваджене можновладцями задля власного зиску — так чинить Дисней, так улаштований закон про авторське право США і закон про відповідальність за наклеп у Великобританії.

Біткоїн і подібні до нього блокові ланцюги ставлять цьому чоло. Що ж станеться, як зиск сильних світу цього й прихильні до нього закони зійдеться сам-на-сам із загальнодоступним блоковим ланцюгом? Уявімо, як можуть розвиватися події.

Найперше, Китай. Щойно в блоковому ланцюзі з’явилися відозви Фалунь-ґун, керівництво КНР видає декрет про позбавлення доступу до Інтернету майнерів, які обробляють блоки з забороненим вмістом. Їхні ІР-адреси заносять до чорних списків. Це призводить до незворотного розгалуження (т.зв. «хард-форк») блокового ланцюга в точці перед зазначеним вмістом. У Китаї це супроводжується відозвами патріотичного вмісту, широкому загалові розтлумачують, що так підтримується фінансова незалежність від західних банків. Далі агенти впливу на громадську думку та модератори соціальних мереж за мзду від держави роздмухують ентузіазм навколо відгалуження китайського народного біткоїну — як через прихильні дописи, так і через операції. Виникають розгалуження на дві гілки — всередині Великого китайського брандмауера та поза ним. Інші держави з подібними системами врядування та ЗМІ — Росія, Сингапур, М’янма — залюбки вирішують піти в кільватері в китайських товаришів, і запроваджують власні розгалуження. Виникають численні національні біткоїни. Діють вони незалежно один від одного, але всі — від початку з примусовим цензуруванням неприйнятних операцій.

Дисней береться до справи дещо інакше. Компанія оголошує, що позиватиме до суду всіх власників ресурсів, де розташовані матеріали, на які вона володіє авторськими правами, найперше — мережі, де перебувають найбільші майнери (згадаймо, що компанія Дисней уже порушувала справу про захист інтелектуальної власності в Китаї). Юристи тиснуть на мережі, ті відрубують майнерів. Майнери переповзають у іншу мережу, Дисней не вгаває. І ось майнери, гнані все далі й далі від провідних мереж, змушені пускати трафік через служби знеособлення, як-от переглядач Tor. Швидкість у мережі біткоїн (і без того невелика через специфіку математичних операцій) падає. Дисней оформлє судові накази про блокування вихідних вузлів Tor, після чого швидкість стає черепашою. Це може тягтися довго, але без розгалуження. Як варіант, сповільнення може набриднути. Користувачі організують чергове розгалуження або перейдуть на іншу криптовалюту, де блоковий ланцюг не має вмісту під авторським правом.

Далі, незаконна порнографія й украдені таємні дані. Вони перебувають у блоковому ланцюгу біткоїна понад п’ять років, і ніхто нічого не робить. Як і в прикладі з бот-мережею, це не настільки турбує можновладців, щоб виписати ордер і закрити сервери. Та це може змінитися вмить, якщо біткоїн набуде популярності як середовище поширення дитячої порнографії. Для всіх причетних до біткоїна це мало б значні наслідки, бо якщо дитячу порнографію знайдуть у вас на диску, то притягнуть до відповідальності.

Отже, у будь-якому з описаних варіантів у біткоїна як світової валюти знаходиться ахілесова п’ята.

Якщо загальнодоступна мережа на кшталт блокового ланцюга підпадає під удар потужної організації — китайської цензури, диснеївських правників чи ФБР на ловах небезпечної бот-мережі — вона може розпастися на кілька мереж. І це вже не маленька прикрість, а смертельна загроза біткоїнові. 

Припустімо, що біткоїн розділився на десять менших блокових ланцюгів, наприклад, за територіями: один у Китаї, один у США і так далі. Усі користувачі на місці; за звичною логікою, начебто нічого не змінилося. От тільки закон Меткалфа твердить, що цінність фрагментів загалом у десять разів менша від початкового блокового ланцюга. Адже цінність загальнодоступної мережі визначається тим, із якою кількістю користувачів ви можете обмінюватися даними — а в разі блокового ланцюга, здійснювати операції. Убезпечення біткоїна як валюти досягається громіздкими розрахунками, відповідно, після фрагментації організованим зловмисникам буде простіше втрутитися в невеликі блокові ланцюги в класичний спосіб під назвою «атака 51 відсотка». Особливо якщо в менших блокових ланцюгах використовується та сама хеш-функція; а в цьому разі буде саме так.

Традиційні валюти переважно невразливі до асиметричних загроз подібного типу. Скажімо, організувати маломасштабну атаку на долар США чи іншу традиційну валюту не вдасться. Інститутції й переконання, завдяки яким гроші мають цінність, тримаються міцно, хоч гіперінфляція часом і трапляється.

Єдина знана форма атаки на фіатну валюту — підробка грошових знаків. Та навіть у давнину, коли фальшивих купюр не бракувало, такі атаки вдавалося придушити. Фальшивомонетникам потрібно спеціальне устатковання, їм загрожує викриття й арешт. До того ж, нині гроші, навіть фіатні, здебільшого не існують у паперовій формі.

Біткоїн приваблює тим, що він доступний для всіх і не підконтрольний державі. Його задача — творити світ, де замість моці культури міць криптографії, замість довіри людей перевірка в програмному коді. Але такого світу немає. І сьогодні ця властивість — то вразливість. Ми не знаємо, що трапиться, коли людська довірча система зітнеться з безвірним спробунком, питомою неповторною рисою валюти на блокових ланцюгах. Наприкінці лютого ми спостерігали достеменно таку атаку на менші блокові ланцюги — поки що не на біткоїн. Ми споглядаємо суспільно-технічний експеримент, що триває, й уже незабаром станемо свідками його успіху — або провалу.

Оригінал англійською:

https://www.schneier.com/essays/archives/2021/03/bitcoins-greatest-feature-is-also-its-existential-threat.html